У цій статті ви дізнаєтесь, як використовувати метод списку sort() у Python.

Ви також дізнаєтесь про інший спосіб сортування в Python за допомогою функції sorted(), щоб зрозуміти, чим вона відрізняється від sort().

Ви знатимете основи сортування списку в Python і як налаштувати сортування відповідно до своїх потреб.

Що ми розглянемо:

1. Синтаксис методу sort.
2. Сортування елементів списку в порядку зростання.
3. Сортування елементів списку в порядку спадання.
4. Сортування елементів списку за допомогою аргументу key.
5. Різниця між sort() та sorted().
   5.1.  Коли використовувати sort() та sorted().

Метод sort(). Огляд синтаксису

Метод sort() — один зі способів, за допомогою якого можна відсортувати список у Python.

При використанні sort() список сортується на місці. Це означає, що початковий список безпосередньо змінюється. Зокрема, змінюється початковий порядок елементів.

Загальний синтаксис методу sort() виглядає так:

назва_списку.sort(reverse=..., key=... )

Розглянемо деталі:

• назва_списку — назва списку, з яким ви працюєте;
• sort() — один з методів списку Python для сортування та зміни списку. Він сортує елементи списку або в порядку зростання, або в порядку спадання;
• sort() приймає два необов’язкові параметри;
• reverse — перший необов’язковий параметр. Він визначає, як буде відсортований список: в порядку зростання чи спадання. Приймає логічне значення (тобто True або False). Значення за замовчуванням — False, тобто список сортується в порядку зростання. Якщо встановити його значення на True, то список сортується навпаки: у порядку спадання;
• key — другий необов’язковий параметр. Він приймає функцію або метод, які використовуються для визначення будь-яких можливих детальних критеріїв сортування.

Метод sort() повертає None (тобто повернутого значення немає), оскільки він просто змінює початковий список. Він не повертає новий список.

Як відсортувати елементи списку в порядку зростання за допомогою методу sort()

Як вже згадувалося раніше, sort() сортує елементи списку в порядку зростання за замовчуванням.

Це означає, що елементи розташовуються від найменшого до найбільшого значення.

Найменше значення знаходиться зліва, а найбільше — справа.

Загальний синтаксис виглядає приблизно так:

назва_списку.sort()

Розглянемо приклад, де відсортуємо список цілих чисел:

# список чисел
мої_числа = [10, 8, 3, 22, 33, 7, 11, 100, 54]

# відсортуємо список на місці у порядку зростання
мої_числа.sort()

# надрукуємо змінений список
print(мої_числа)

# вихідні дані

# [3, 7, 8, 10, 11, 22, 33, 54, 100]

У прикладі вище числа сортуються від найменшого до найбільшого.

Так само можна зробити зі списком рядків:

# список рядків
мови_програмування = ["Python", "Swift", "Java", "C++", "Go", "Rust"]

# відсортуємо список на місці в алфавітному порядку
мови_програмування.sort()

# надрукуємо змінений список
print(мови_програмування)

# вихідні дані

# ['C++', 'Go', 'Java', 'Python', 'Rust', 'Swift']

У цьому випадку кожен рядок, що міститься у списку, був відсортований в алфавітному порядку.

Як ви побачили в обох прикладах, початкові списки були змінені.

Як відсортувати елементи списку в порядку спадання за допомогою методу `sort()`

Порядок спадання протилежний порядку зростання: елементи розташовуються від найбільшого до найменшого значення.

Щоб відсортувати елементи списку в порядку спадання, потрібно використати необов’язковий параметр reverse з методом sort(), і встановити значення True.

Ось так виглядає загальний синтаксис:

назва_списку.sort(reverse=True)

Використаємо приклад з попереднього розділу, але цього разу зробимо так, щоб числа були відсортовані в зворотному порядку:

# список чисел
мої_числа = [10, 8, 3, 22, 33, 7, 11, 100, 54]

# відсортуємо список на місці в порядку спадання
мої_числа.sort(reverse=True)

# надрукуємо змінений список
print(мої_числа)

# вихідні дані

# [100, 54, 33, 22, 11, 10, 8, 7, 3]

Тепер всі числа розташовані у зворотному порядку; найбільше значення зліва, а найменше — справа.

Так само можна зробити зі списком рядків.

# список рядків
мови_програмування = ["Python", "Swift", "Java", "C++", "Go", "Rust"]

# відсортуємо список на місці у зворотному алфавітному порядку
мови_програмування.sort(reverse=True)

# надрукуємо змінений список
print(мови_програмування)

# вихідні дані

# ['Swift', 'Rust', 'Python', 'Java', 'Go', 'C++']

Тепер елементи списку розташовані у зворотному алфавітному порядку.

Як відсортувати елементи списку за допомогою параметра key з методом sort()

Ви можете використати параметр key, щоб виконати конкретніші операції сортування.

Значення, призначене параметру key, має щось викликати.

Наприклад, можна викликати методи та функції.

Цей метод або функція, призначена до key, буде застосована до всіх елементів у списку перед будь-яким сортуванням і визначатиме логіку для критеріїв сортування.

Припустимо, ви хочете відсортувати список рядків на основі їхньої довжини.

Для цього потрібно призначити вбудовану функцію len() до параметру key.

Функція len() вирахує довжину кожного елемента в списку, підрахувавши символи, які містяться в цьому елементі.

мови_програмування = ["Python", "Swift", "Java", "C++", "Go", "Rust"]

мови_програмування.sort(key=len)

print(мови_програмування)

# вихідні дані

# ['Go', 'C++', 'Java', 'Rust', 'Swift', 'Python']

У наведеному вище прикладі рядки сортуються у порядку зростання за замовчуванням, але цього разу сортування відбувається на основі їхньої довжини.

Найкоротший рядок знаходиться зліва, а найдовший — справа.

Параметри key та reverse також можна комбінувати.

Наприклад, елементи списку можна відсортувати на основі їхньої довжини, але у порядку спадання.

мови_програмування = ["Python", "Swift", "Java", "C++", "Go", "Rust"]

мови_програмування.sort(key=len, reverse=True)

print(мови_програмування)

# вихідні дані

# ['Python', 'Swift', 'Java', 'Rust', 'C++', 'Go']

У наведеному вище прикладі рядки відсортовано від найдовшого до найкоротшого.

Варто зазначити, що ви можете створити власну функцію сортування, щоб надати конкретніші критерії сортування.

Наприклад, ви можете створити певну функцію, а потім відсортувати список відповідно до значення, яке вона повертає.

Припустимо, у вас є список словників з мовами програмування та роком створення кожної мови.

мови_програмування = [{'мова':'Python','рік':1991},
{'мова':'Swift','рік':2014},
{'мова':'Java', 'рік':1995},
{'мова':'C++','рік':1985},
{'мова':'Go','рік':2007},
{'мова':'Rust','рік':2010},
]

Ви можете визначити власну функцію, яка отримує значення певного ключа зі словника.

💡 Майте на увазі, що ключ словника і параметр key, який приймає sort(), — це дві різні речі!

Зокрема, функція отримає і поверне значення ключа рік у списку словників, що вказує рік, коли кожна мова була створена.

Повернене значення потім буде застосовано як критерій сортування списку.

мови_програмування = [{'мова':'Python','рік':1991},
{'мова':'Swift','рік':2014},
{'мова':'Java', 'рік':1995},
{'мова':'C++','рік':1985},
{'мова':'Go','рік':2007},
{'мова':'Rust','рік':2010},
]

def get_рік(element):
    return element['рік']

Потім ви можете виконати сортування відповідно до значення, яке повертає функція, призначивши його до параметру key, і відсортувати список за хронологічним порядком за замовчуванням:

мови_програмування = [{'мова':'Python','рік':1991},
{'мова':'Swift','рік':2014},
{'мова':'Java', 'рік':1995},
{'мова':'C++','рік':1985},
{'мова':'Go','рік':2007},
{'мова':'Rust','рік':2010},
]

def get_рік(element):
    return element['рік']

мови_програмування.sort(key=get_рік)

print(мови_програмування)

Вихідні дані:

[{'мова': 'C++', 'рік': 1985}, {'мова': 'Python', 'рік': 1991}, {'мова': 'Java', 'рік': 1995}, {'мова': 'Go', 'рік': 2007}, {'мова': 'Rust', 'рік': 2010}, {'мова': 'Swift', 'рік': 2014}]

Якщо ви хочете відсортувати список від найновішої мови до найстарішої, або інакше кажучи у порядку спадання, тоді використайте параметр reverse=True:

мови_програмування = [{'мова':'Python','рік':1991},
{'мова':'Swift','рік':2014},
{'мова':'Java', 'рік':1995},
{'мова':'C++','рік':1985},
{'мова':'Go','рік':2007},
{'мова':'Rust','рік':2010},
]

def get_рік(element):
    return element['рік']

мови_програмування.sort(key=get_рік, reverse=True)

print(мови_програмування)

Вихідні дані:

[{'мова': 'Swift', 'рік': 2014}, {'мова': 'Rust', 'рік': 2010}, {'мова': 'Go', 'рік': 2007}, {'мова': 'Java', 'рік': 1995}, {'мова': 'Python', 'рік': 1991}, {'мова': 'C++', 'рік': 1985}]

Щоб досягти точно такого ж результату, ви можете створити lambda-функцію.

Замість використання регулярної власної функції, визначеної за допомогою ключового слова def, ви можете:

• створити короткий вираз в одному рядку;
• і не визначати назву функції, як це було зроблено з функцією def. Lambda-функції також називаються анонімними функціями.

мови_програмування = [{'мова':'Python','рік':1991},
{'мова':'Swift','рік':2014},
{'мова':'Java', 'рік':1995},
{'мова':'C++','рік':1985},
{'мова':'Go','рік':2007},
{'мова':'Rust','рік':2010},
]

мови_програмування.sort(key=lambda element: element['рік'])

print(мови_програмування)

Lambda-функція, яка визначається рядком key=lambda element: element['рік'], відсортує ці мови програмування від найстарішої до найновішої.

Різниця між sort() та sorted()

Метод sort() працює аналогічно до функції sorted().

Загальний синтаксис функції sorted() виглядає так:

sorted(назва_списку,reverse=...,key=...)

Розберемо детальніше:

• sorted() — вбудована функція, яка приймає ітерабельний об’єкт. Потім вона сортує його у порядку зростання або спадання;
• sorted() приймає три параметри. Один параметр є обов’язковим, а два інші — необов’язкові;
• назва_списку — обов’язковий параметр. У цьому випадку параметром є список, але sorted() також приймає будь-який інший ітерабельний об’єкт;
• sorted() також приймає необов’язкові параметри reverse та key, які є такими ж необов’язковими параметрами, як і метод sort().

Головна різниця між sort() та sorted() полягає в тому, що функція sorted() приймає список і повертає нову відсортовану копію цього списку.

Нова копія містить елементи вихідного списку у відсортованому порядку.

Елементи у вихідному списку не змінюються і залишаються такими, як є.

Отже, підсумовуючи:

• метод sort() не має поверненого значення і безпосередньо змінює вихідний список, змінюючи порядок елементів у ньому;
• з іншого боку, функція sorted() має повернене значення, яке є відсортованою копією вихідного списку. Ця копія містить елементи вихідного списку у відсортованому порядку. Крім того, вихідний список залишається незмінним.

Давайте розглянемо приклад, щоб побачити, як це працює:

# вихідний список чисел
мої_числа = [10, 8, 3, 22, 33, 7, 11, 100, 54]

# відсортуємо вихідний список у стандартному порядку зростання
мої_числа_відсортовано = sorted(мої_числа)

# надрукуємо вихідний список
print(мої_числа)

# надрукуємо копію вихідного списку, яка була створена
print(мої_числа_відсортовано)

# вихідні дані

# [10, 8, 3, 22, 33, 7, 11, 100, 54]
# [3, 7, 8, 10, 11, 22, 33, 54, 100]

Оскільки до sorted() не було надано додаткових аргументів, вона упорядкувала копію вихідного списку у стандартному порядку зростання — від найменшого значення до найбільшого.

При друку вихідного списку ви бачите, що він залишився таким самим, а елементи розташовані в початковому порядку.

Як ви бачили у прикладі вище, копія списку була присвоєна до нової змінної мої_числа_відсортовано.

Подібне не можна зробити з sort().

Розглянемо ще один приклад, щоб побачити, що станеться, якщо спробувати використати метод sort().

мої_числа = [10, 8, 3, 22, 33, 7, 11, 100, 54]

мої_числа_відсортовано = мої_числа.sort()

print(мої_числа)
print(мої_числа_відсортовано)

# вихідні дані

# [3, 7, 8, 10, 11, 22, 33, 54, 100]
# None

Як бачите, sort() повертає значення None.

Ще одна річ, яку варто зазначити: параметри reverse та key, які приймає функція sorted(), працюють точно так само, як і метод sort() з попередніх розділів.

Коли використовувати sort() та sorted()

Нижче перераховано речі, на які потрібно звернути увагу, вирішуючи, що варто використовувати: sort() чи sorted().

По-перше, врахуйте тип даних, з якими працюєте:

• якщо ви працюєте виключно зі списком з самого початку, то вам потрібно використовувати метод sort(), оскільки sort() викликається тільки для списків;
• якщо ви хочете більшої гнучкості і поки не працюєте зі списком, то можете використовувати sorted(). Функція sorted() приймає і сортує будь-який ітерабельний об’єкт (словники, кортежі та множини), а не лише списки.

Потім потрібно врахувати, чи для вас важливо зберегти початковий порядок списку, з яким працюєте:

• при виклику sort() буде змінено вихідний список, а початковий порядок буде втрачено. Ви не зможете відновити початкові позиції елементів списку. Використовуйте sort(), коли ви точно впевнені, що хочете змінити список, з яким працюєте, і впевнені, що не хочете зберігати попередній порядок;
• з іншого боку, функція sorted() корисна, якщо ви хочете створити новий список, але потрібно залишити той список, з яким працюєте. Функція sorted() створить новий відсортований список, елементи якого впорядковані у бажаному порядку.

Наостанок врахуйте ефективність у часі й пам’яті:

• метод sort() займає й споживає менше пам’яті, оскільки він просто сортує список на місці й не створює зайвий новий список, який вам не потрібний. З цієї ж причини він трохи швидший, оскільки не створює копію. Це може бути корисно, якщо ви працюєте з великими списками, які містять більше елементів.

Висновок

Це все! Тепер ви знаєте, як відсортувати список у Python за допомогою методу sort().

Ми також розглянули ключові відмінності між сортуванням списку за допомогою sort() та sorted().

Сподіваюсь, ця стаття була корисною.

Щоб дізнатися більше про мову програмування Python, ознайомтеся з безоплатною сертифікацією freeCodeCamp «Наукові обчислення з Python».

Ви почнете з основ. Навчання побудоване в інтерактивний спосіб, дружній до початківців. У кінці ви створите п’ять проєктів, щоб попрактикуватись і закріпити вивчене.

Дякую, що прочитали. Щасливого програмування!

У Python можна використовувати цикли, щоб повторно виконувати логіку коду до виконання певної умови.

Python надає вбудовані керуючі інструкції, які дозволяють змінювати поведінку циклу. До деяких з них належать continue, break, pass та else.

У цій статті ви дізнаєтесь, як завершити поточний цикл або змінити інструкцію за допомогою інструкції break.

Як використовувати інструкцію break в циклі for у Python

Розглянемо список Python нижче:

імена = ["Оксана", "Андрій", "Мирослава", "Богдан"]

Цикл for можна використати, щоб ітерувати над списком імена та надрукувати його елементи:

імена = ["Оксана", "Андрій", "Мирослава", "Богдан"]

for i in імена:
    print(i)
# Оксана
# Андрій
# Мирослава
# Богдан

Але що робити, якщо ви хочете зупинити цикл, коли знайдете певне ім’я користувача? Це можна зробити за допомогою інструкції break.

Ось приклад:

імена = ["Оксана", "Андрій", "Мирослава", "Богдан"]

for i in імена:
    print(i)
    if i == "Андрій":
        break
# Оксана
# Андрій

У коді вище ми створили інструкцію if, яка перевіряє, чи поточним значенням i є "Андрій": if i == "Андрій".

У тілі інструкції if ми використали інструкцію break. Таким чином цикл зупиниться, коли знайде елемент у списку зі значенням "Андрій".

Тому замість того, щоб вивести весь список ("Оксана", "Андрій", "Мирослава", "Богдан"), було виведено лише "Оксана" та "Андрій", оскільки цикл зупинився одразу після знаходження "Андрій".

Як використовувати інструкцію break в циклі while у Python

Цикл while можна завершити за допомогою інструкції break:

імена = ["Оксана", "Андрій", "Мирослава", "Богдан"]

i = 0
while i < len(імена):
    print(імена[i])
    if імена[i] == "Андрій":
        break
    i += 1

Так само як і в прикладі з циклом for, ми створили список імена з чотирьох елементів: ["Оксана", "Андрій", "Мирослава", "Богдан"].

Використовуючи інструкцію if у циклі while, ми перевіряли, коли поточний цикл був на індексі зі значенням "Андрій". Коли це відбувалося, цикл завершувався.

Знову ж таки, було виведено "Оксана" та "Андрій", оскільки цикл зупинився, коли знайшов "Андрій".

Висновок

У цій статті ви дізналися, як використовувати інструкцію break у Python. Її також можна використовувати, щоб завершити поточний цикл, коли умова виконана.

З наведених прикладів ви дізналися, як використовувати інструкцію break, щоб завершити цикли for та while у Python.

Щасливого програмування!

Бібліотеку Pandas можна використовувати в Python, щоб маніпулювати та аналізувати дані. У більшості випадків її використовують для маніпулювання та аналізу табличних даних.

У цій статті ви дізнаєтеся, як використовувати метод round() від Pandas для округлення значення з плаваючою комою до певної кількості десяткових знаків.

Ми почнемо з розгляду синтаксису методу, а потім розглянемо декілька практичних прикладів коду.

Приклад методу round() від Pandas

Ось так виглядає синтаксис методу round():

DataFrame.round(decimals)

Параметр decimals представляє кількість десяткових знаків, до яких потрібно округлити число.

Кількість десяткових знаків, які потрібно повернути, передається як параметр. Виклик round(2) поверне число, округлене до двох десяткових знаків.

Ось приклад:

import pandas as pd

data = {'вартість':[20.5550, 21.03535, 19.67373, 18.233233]}
  
df = pd.DataFrame(data)

df['округлена_вартість'] = df['вартість'].round(2)
print(df)

У наведеному вище коді у нас є список чисел, які потрапляють у стовпець вартість. У стовпці були такі значення: [20.5550, 21.03535, 19.67373, 18.233233].

Використовуючи метод round(), ми округлили значення до 2 десяткових знаків: df['вартість'].round(2).

Повернені значення були збережені у стовпці під назвою округлена_вартість.

Ось вихідні дані коду:

З наведеної вище таблиці можна побачити, що значення у стовпці вартість були округлені до 2 десяткових знаків у стовпці округлена_вартість.

Висновок

У цій статті ми дізналися про округлення значень з плаваючою комою за допомогою Pandas, використовуючи метод round().

Ми почали з розгляду синтаксису методу round(), а потім побачили приклад використання методу для округлення значень з плаваючою комою до заданої кількості десяткових знаків.

Щасливого програмування!

Максимальний розмір цілого числа в Python можна перевірити за допомогою властивості maxsize модуля sys.

У цій статті ви дізнаєтеся про максимальний розмір цілого числа в Python. Також ви побачите різницю між Python 2 і Python 3.

Вас не має турбувати максимальне значення цілого числа. У поточній версії Python тип даних int надає можливість зберігати дуже великі цілочисельні значення.

Який максимальний розмір цілого числа в Python?

У Python 2 ви можете перевірити максимальний розмір цілого числа за допомогою властивості maxint модуля sys.

Ось приклад:

import sys

print(sys.maxint)
# 9223372036854775807

У Python 2 є вбудований тип даних long, який зберігає цілочисельні значення більші, ніж може обробити int.

Те ж саме можна зробити в Python 3 за допомогою maxsize:

import sys

print(sys.maxsize)
# 9223372036854775807

Зверніть увагу, що значення в коді вище не є максимальною місткістю типу даних int у поточній версії Python.

Якщо ви помножите це число (9223372036854775807) на дуже велике число в Python 2, буде повернено long.

З іншого боку, Python 3 може обробити цю операцію:

import sys

print(sys.maxsize * 7809356576809509573609874689576897365487536545894358723468)
# 72028601076372765770200707816364342373431783018070841859646251155447849538676

Ви можете виконувати операції з великими цілочисельними значеннями в Python, не турбуючись про досягнення максимального значення.

Єдине обмеження для використання цих великих значень — це доступна пам’ять у системах, де вони використовуються.

Висновок

У цій статті ви дізналися про максимальний розмір цілого числа в Python. Ви також побачили деякі приклади коду, які показали максимальний розмір цілого числа в Python 2 і Python 3.

З сучасним Python вам не потрібно турбуватися про досягнення максимального розміру цілого числа. Просто переконайтеся, що у вас достатньо пам’яті для обробки обчислень з дуже великими цілочисельними операціями, і все буде добре.

Щасливого програмування!

Python — одна з найпопулярніших мов програмування сьогодення. Її використовують в багатьох галузях, а найчастіше в науці про дані, машинному навчанні та веброзробці.

Під час програмування на Python ви часто використовуватимете різні структури даних, одною з яких є словник.

Словник — це колекція пар ключ-значення, яка дозволяє зберігати та знаходити дані.

При роботі зі словниками часто потрібно перевірити, чи існує ключ. Це особливо корисно, якщо ви працюєте з великими наборами даних або вам потрібно отримати значення на основі ключа.

У цій публікації ми розглянемо різні способи, якими можна перевірити наявність ключа в словнику в Python. Розпочнемо!

Спосіб 1: оператор in

Щоб перевірити наявність ключа в словнику, можна використати оператор in. Це один з найпряміших способів. Він поверне True, якщо ключ існує, або False, якщо ні.

Ось приклад його використання:

мій_словник = {'ключ1': 'значення1', 'ключ2': 'значення2', 'ключ3': 'значення3'}

if 'ключ1' in мій_словник:
    print("У словнику є ключ.")
else:
    print("У словнику немає ключа.")

У прикладі вище ми перевіряємо, чи ключ1 існує в мій_словник. Якщо так, то буде відтворено повідомлення про підтвердження. Якщо ні, то буде надруковано повідомлення про відсутність ключа.

Спосіб 2: метод dict.get()

Метод dict.get() поверне значення, повʼязане із заданим ключем, якщо він існує, або None, якщо ключ не знайдено.

мій_словник = {'ключ1': 'значення1', 'ключ2': 'значення2', 'ключ3': 'значення3'}

if мій_словник.get('ключ1') is not None:
    print("У словнику є ключ.")
else:
    print("У словнику немає ключа.")

У прикладі вище ми використали метод dict.get(), щоб отримати значення, повʼязане з ключ1. Якщо заданий ключ наявний, то мій_словник.get('ключ1') is not None оцінюється як True, отже заданий ключ наявний.

Спосіб 3: обробка винятків

Обробка винятків дозволяє спочатку спробувати та отримати значення ключа, а потім, якщо виникне виняток KeyError, обробить його.

мій_словник = {'ключ1': 'значення1', 'ключ2': 'значення2', 'ключ3': 'значення3'}

try:
    value = мій_словник['ключ1']
    print("У словнику є ключ.")
except KeyError:
    print("У словнику немає ключа.")

Код вище дозволяє отримати значення, повʼязане з ключ1. Якщо він існує, код в межах try виконується та друкується повідомлення. А якщо виникає виняток KeyError, значить ключа не існує та виконується код в межах except.

Додатково

• Наявність ключа vs значення
  Методи, які ми розглянули вище, перевіряють лише наявність ключа. Якщо потрібно перевірити наявність значення, потрібно ітерувати над значеннями за допомогою метода, наприклад, dictname.values().
• Ефективність
  Різні методи надають різну ефективність, що залежить від розміру словника. Загалом оператор in підходить для малих і середніх словників, а dict.get() та обробка винятків — для великих.
• Поєднання методів
  Під час роботи з методами словника Python добре те, що їх можна поєднувати. Наприклад, можна використати оператор in, щоб перевірити наявність словника, та dict.get(), щоб отримати його значення.
• Використання dict.setdefault()
  Це дозволить перевірити, чи існує ключ, та поверне значення, якщо ключ наявний. Якщо ключ відсутній, ви можете встановити значення за замовчуванням під час його додавання до словника.

Щоб комфортно працювати зі словниками в Python, достатньо зрозуміти додаткову інформацію вище та практикуватись над використанням цих методів.

Оператори — це спеціальні символи в програмуванні, за допомогою яких виконують різні операції на змінних (операндах).

Python має різні оператори, до яких належать арифметичні оператори, оператори присвоєння, логічні оператори, булеві оператори, оператори порівняння та багато інших.

Під час вивчення операторів у Python ви не зустрічатимете знак долара ($), але його можна використовувати для форматування рядків за допомогою класу шаблону рядків.

У цій публікації ви дізнаєтесь, як форматувати рядки в Python за допомогою таких методів:

• клас шаблону рядків;
• оператор %;
• метод format();
• f-рядки.

Як відформатувати рядки в Python за допомогою класу шаблону рядків

Клас шаблону рядків дозволяє замінити або вставити значення змінної в межах рядків.

Щоб використати клас шаблону, спочатку його потрібно імпортувати з модуля string. Тобто:

from string import Template

Ось як використати його для форматування рядків:

from string import Template

шаблон_рядка = Template("Мене звати $ім’я! Я створюю контент на $мова")

вивід = шаблон_рядка.substitute(ім’я="Іхечікара", мова="Python")

print(вивід) # Мене звати Іхечікара! Я створюю контент на Python

У прикладі вище ми створили змінну під назвою шаблон_рядка, щоб зберегти рядок "Мене звати $ім’я. Я створюю контент на $мова".

До класу шаблону було передано рядок як параметр: Template("Мене звати $ім’я! Я створюю контент на $мова").

Як бачите, деякі символи в межах рядка мають оператор $ перед собою: $ім’я та $мова. Це заповнювачі, до яких можна призначити значення.

У наступному рядку ми замінили значення цих заповнювачів: шаблон_рядка.substitute(ім’я="Іхечікара", мова="Python").

У виводі заповнювачі буде замінено цими значеннями.

З "Мене звати $ім’я! Я створюю контент на $мова" на "Мене звати Іхечікара! Я створюю контент на Python".

Як відформатувати рядки в Python за допомогою оператора %

Оператор % має різні заповнювачі, які використовують для форматування рядків. Весь список можна переглянути тут.

Ось приклад, де використано заповнювачі %s та %d:

ім’я = "Степан"
число = 80
print("%s любить число %d" %(ім’я, число)) # Степан любить число 80

У прикладі вище ми створили дві змінні: ім’я та число.

Щоб передати ці змінні до рядка, ми використали заповнювачі %s (щоб замінити рядок ім’я) та %d (щоб замінити ціле число). Тобто:

"%s любить число %d"

Щоб переконатись, що змінні розташовані на правильному місці, ми надали назви змінних в круглих дужках: %(ім’я, число).

Об’єднавши це все, ми отримаємо:

"%s любить число %d" %(ім’я, число)

Таким чином заповнювач %s шукатиме будь-який рядок, збережений в круглих дужках, та замінить його. Заповнювач %d робитиме те саме для цілочисельного значення.

Як відформатувати рядки в Python за допомогою методу format()

Метод format() дуже схожий до оператора %.

Замість того, щоб використовувати заповнювачі, використайте фігурні дужки {}, щоб замінити параметри методу format().

Ось приклад::

ім’я = "Степан"
число = 80
print("{} любить число {}".format(ім’я, число)) # Степан любить число 80

Фігурні дужки в прикладі вище буде замінено на параметри методу format(): format(ім’я, число).

З "{} любить число {} на "Степан любить число 80".

Як відформатувати рядки в Python за допомогою f-рядків

Метод з f-рядками також використовує фігурні дужки. У попередньому розділі, щоб скористатись методом format(), потрібно було використати точкову нотацію.

Назви змінних за допомогою f-рядків можна передати напряму до фігурних дужок:

ім’я = "Степан"
число = 80
print(f"{ім’я} любить число {число}") # Степан любить число 80

Щоб використати f-рядки, просто додайте f перед початковими лапками рядка. Це дозволить передати змінні одразу до рядка.

В межах рядка можна навіть виконати арифметичні операції:

число1 = 20
число2 = 80
print(f"{число1} + {число2} = {число1 + число2}") # 20 + 80 = 100

Висновок

У цій публікації ми обговорили різні методи форматування рядків у Python.

Ми розпочали з класу шаблонів рядків, для якого використовують оператор $.

Потім ми розглянули, як працюють інші методи: оператор %, метод format() та f-рядки.

Щасливого програмування! Я також пишу про Python на своєму блозі.

На Python можна використовувати умовні оператори, щоб виконати код на основі попередньо визначених умов.

У цій публікації ви дізнаєтесь, як використовувати тернарний оператор на Python. Ми розглянемо його синтаксис на декількох прикладах.

Для чого на Python використовують тернарний оператор?

Тернарний оператор на Python — це всього лиш коротший спосіб записати інструкції if та if...else.

Ось так виглядає інструкція if...else на Python:

очки_гравця = 90

if очки_гравця > 50:
    print("Наступний рівень")
else:
    print("Повторити рівень")

У коді вище ми створили змінну очки_гравця зі значенням 90.

Потім ми надрукували одну з інструкцій на основі попередньо визначеної умови if очки_гравця > 50.

Таким чином, якщо значення змінної очки_гравця більше за 50, то ми друкуємо «Наступний рівень». Якщо воно менше за очки_гравця, то ми друкуємо «Повторити рівень».

Інструкцію if...else можна скоротити за допомогою синтаксису тернарного оператора.

Приклад тернарного оператора на Python

У попередньому прикладі ми побачили, як використовувати інструкцію if...else на Python.

Її можна скоротити, використавши тернарний оператор. Ось синтаксис:

[варіант1] if [умова] else [варіант2]

У синтаксисі вище буде виконано варіант1, якщо умова правдива. Якщо ж умова хибна, буде виконано варіант2.

Іншими словами, тернарний оператор — це всього лиш скорочення інструкцій if та if...else, що займає лише один рядок коду.

Ось більш практичний приклад:

очки_гравця = 90

print("Наступний рівень") if очки_гравця > 50 else print("Повторити рівень")

У коді вище буде надруковано «Наступний рівень», оскільки умова правдива.

Висновок

У цій публікації ми поговорили про тернарний оператор на Python. Це скорочений спосіб запису інструкцій if та if...else.

Тернарний оператор можна використовувати, щоб виконувати код на основі попередньо визначених умов.

Щасливого програмування! Я також пишу про Python на своєму блозі.

Подвійну двокрапку (::) можна використати в Python, щоб розрізати та отримати елементи з колекції даних (наприклад, зі списку чи рядка).

У цій публікації ви дізнаєтесь про синтаксис та як використовувати ::, щоб розрізати список в Python. Ви також вивчите, як використовувати параметри, пов’язані з цим методом.

Синтаксис подвійної двокрапки (::) в Python

Синтаксис подвійної двокрапки має такий вигляд:

collection[start:stop:step]

В синтаксисі вище:

• collection позначає колекцію даних (список, рядок, масив тощо);
• start позначає звідки починається розріз;
• stop позначає де закінчується розріз;
• step позначає послідовність ітерації над елементами.

Якщо розглянути синтаксис уважніше, ви помітите, що параметри розділені двокрапками.

Далі ми розглянемо приклади того, як працює кожен параметр.

Приклад подвійної двокрапки в Python №1

У цьому прикладі ми зосередимось на параметрі start:

список_чисел = [2,4,6,8,10,12]

print(список_чисел[2:])
# [6, 8, 10, 12]

В прикладі вище ми створили список під назвою список_чисел з такими елементами: [2,4,6,8,10,12].

Потім ми використали параметр start, щоб розрізати список, починаючи з другого індексу: список_чисел[2:].

Ось індекси:

2 => індекс 0
4 => індекс 1
6 => індекс 2
8 => індекс 3
10 => індекс 4
12 => індекс 5

Не забувайте, що розріз починається з індексу 2. Тому буде повернено всі елементи після другого індексу до кінця списку: [6, 8, 10, 12].

Це те ж саме, що й казати: «Надрукуй всі елементи списку, починаючи з конкретного індексу». Вказаний індекс також буде надруковано.

Зверніть увагу, що параметр start пишеться перед першою двокрапкою.

Приклад подвійної двокрапки в Python №2

У цьому розділі ми розглянемо, як використовувати параметр stop. Його пишуть після першої двокрапки та перед другою двокрапкою.

На відміну від параметра start, конкретний індекс не враховується. Розріз закінчиться на індексі перед вказаним індексом.

Ось приклад:

список_чисел = [2,4,6,8,10,12]

print(список_чисел[:2])
# [2, 4]

Як і в попередньому розділі, індексом вказано 2. Ось індекси:

2 => індекс 0
4 => індекс 1
6 => індекс 2
8 => індекс 3
10 => індекс 4
12 => індекс 5

За допомогою параметра stop можна отримати всі елементи перед конкретним індексом.

За індексом 2 розташоване число 6. Перед ним йдуть елементи 2 та 4, тому їх надруковано: [2, 4], а інші елементи «вирізано».

Приклад подвійної двокрапки в Python №3

Параметр step працює цікавим способом. Його використовують, щоб вказати послідовність, якої потрібно дотримуватись під час розрізу колекції.

Параметр step пишеться після другої двокрапки.

Якщо не вказувати параметри start та stop, то ви отримаєте цілий список. Жоден елемент не буде вирізано.

Оскільки ми вже говорили про параметри start та stop, то не будемо призначати значення до них. Ви краще зрозумієте принцип роботи параметра step, якщо ми працюватимемо зі всіма елементами списку.

список_чисел = [2,4,6,8,10,12]

print(список_чисел[::2])
# [2, 6, 10]

Нарешті дві двокрапки розташовані разом: список_чисел[::2].

Для step ми використали значення 2. Це означає, що протягом ітерації список стрибатиме на два кроки.

Першим елементом є 2. Якщо зробити два кроки з 2, ми опинимось на 6. Якщо зробити два кроки з 6, ми опинимось на 10. З 10 ми не можемо перейти, оскільки більше немає елементів.

Параметр step можна прирівняти до того, як ходять по сходах. Якщо взяти наш код з прикладу, ви б зупинялись та друкували елемент на кожній другій сходинці.

Висновок

Подвійну двокрапку (::) в Python використовують, щоб вказати як має поводитись операція «розрізу». Часто ці двокрапки використовують, щоб розрізати колекції даних.

У цій публікації ми побачили, як використовувати параметри start, stop та step, щоб розрізати список.

Ми розглянули приклади до кожного параметра, що допомогло розпізнати різницю між ними та дізнатись, як вони впливають на структуру списку.

Щасливого програмування!

Список — це одна зі структур даних в Python, яка дозволяє зберігати колекцію змінних.

У деяких випадках потрібно ітерувати над елементами списку та виконати операцію. Однак це неможливо, якщо список не містить елементів.

У цій публікації ви дізнаєтесь, як перевірити, чи список порожній, такими способами:

• за допомогою оператора not;
• за допомогою функції len();
• порівнюючи список з порожнім списком.

Як перевірити чи список порожній за допомогою оператора not

Оператор not в Python використовують для логічного заперечення. Ось приклад:

x = True
y = False

print(not x)  # Вивід: False
print(not y)  # Вивід: True

not повертає true, якщо операнд false, або false, якщо операнд true.

Логіку вище можна використати, щоб перевірити, чи колекція порожня. Ось так:

список_людей = [] 

if not список_людей:
    print("Ваш список порожній")
else:
    print("Ваш список не порожній")
    
# Ваш список порожній

У коді вище ми використали інструкцію if та оператор not, щоб перевірити, чи список_людей порожній.

Як перевірити чи список порожній за допомогою функції len()

Функцію len() в Python можна використати, щоб повернути кількість елементів у структурі даних.

Ось приклад:

список_людей = ["Кий", "Щек", "Хорив", "Либідь"] 

print(len(список_людей))
# 4

За допомогою функції len() ми надрукували довжину списку список_людей, який містить чотири елементи.

Довжину порожнього списку також можливо отримати:

список_людей = [] 

print(len(список_людей))
# 0

Тепер ми знаємо, що довжина порожнього списку дорівнює 0, тому можемо перевірити, чи список порожній:

список_людей = [] 

if len(список_людей) == 0:
    print("Ваш список порожній")
else:
    print("Ваш список не порожній")

# Ваш список порожній

Як перевірити чи список порожній, порівнюючи його з порожнім списком

Цікавий спосіб перевірити, чи список порожній — порівняти його з іншим порожнім списком. Тобто:

список_людей = [] 

if список_людей == []:
    print("Ваш список порожній")
else:
    print("Ваш список не порожній")

# Ваш список порожній

У прикладі вище ми порівняли список список_людей з порожнім списком: if список_людей == [].

Ви можете детальніше ознайомитись з кодом, додавши елементи до списку, щоб побачити, яка з інструкцій if...else виконується.

Висновок

У цій публікації ми дізнались, як перевірити, чи список Python порожній, за допомогою трьох різних методів.

Ми побачили, як використовувати оператор not та функцію len(), щоб перевірити, чи список порожній.

Ми також побачили, як порівнювати список з порожнім списком.

Щасливого програмування!

Щоб отримати дані про час та дату, можна використати модуль datetime на Python.

У цій публікації ви навчитесь використовувати об’єкт datetime з модуля datetime, щоб отримати поточні дату та час.

Ви також дізнаєтесь, як отримати дату та час з різних часових поясів за допомогою функції datetime.now() та модуля pytz.

Як використовувати об’єкт datetime в Python

Щоб скористатись об’єктом datetime, його спочатку потрібно імпортувати. Це виконується ось так:

from datetime import datetime

У наступному прикладі ви побачите, як використовувати об’єкт datetime.

from datetime import datetime

current_dateTime = datetime.now()

print(current_dateTime)
# 2022-09-20 10:27:21.240752

У коді вище ми призначили datetime до змінної під назвою current_dateTime.

На консолі ми отримаємо поточні рік, місяць, день та час: 2022-09-19 17:44:17.858167.

Зверніть увагу, що ми можемо отримати інформацію вище, використавши метод now(): datetime.now().

Як використовувати атрибути datetime.now()

У попередньому розділі ми отримали інформацію про поточні дату та час, куди входили рік, місяць, день та час на той момент.

Але функція datetime.now() надає додаткові атрибути для отриманих даних.

Наприклад, щоб отримати лише рік, ви б зробили щось схоже:

from datetime import datetime

current_dateTime = datetime.now()

print(current_dateTime.year)
# 2022

У прикладі вище ми призначили функцію datetime.now() до змінної під назвою current_dateTime.

За допомогою точкової нотації ми приєднали атрибут year до змінної, оголошеної вище — current_dateTime.year. На консолі ми отримаємо 2022.

Функція datetime.now() має наступні атрибути:

• year
• month
• day
• hour
• minute
• second
• microsecond

Ось приклад перерахованих вище атрибутів у використанні:

from datetime import datetime

current_dateTime = datetime.now()

print(current_dateTime.year) # 2022

print(current_dateTime.month) # 9

print(current_dateTime.day) # 20

print(current_dateTime.hour) # 11

print(current_dateTime.minute) # 27

print(current_dateTime.second) # 46

print(current_dateTime.microsecond) # 582035

Як отримати конкретний часовий пояс в Python за допомогою datetime.now() та pytz

Щоб отримати інформацію про різні часові пояси в Python, можна використати функцію datetime.now() та модуль pytz.

Ось приклад, як отримати поточні дату та час в м. Лагос, Нігерія:

from datetime import datetime
import pytz

datetime_in_Lagos = datetime.now(pytz.timezone('Africa/Lagos'))

print(datetime_in_Lagos)
# 2022-09-20 12:53:27.225570+01:00

Спочатку ми імпортували модулі:

from datetime import datetime
import pytz

Потім ми передали об’єкт pytz як параметр до функції datetime.now():

datetime_in_Lagos = datetime.now(pytz.timezone('Africa/Lagos'))

Об’єкт pytz має атрибут timezone, який приймає інформацію/параметри конкретного часового поясу: pytz.timezone('Africa/Lagos').

Завдяки атрибуту all_timezones ви можете отримати список всіх можливих часових поясів у бібліотеці pytz, які можна передати як параметри до атрибута timezone, як ми робили в попередньому прикладі. Таким чином:

from datetime import datetime
import pytz

all_timezones = pytz.all_timezones

print(all_timezones)
# [Список всіх часових поясів...]

Висновок

У цій публікації ми поговорили, як отримати сьогоднішню дату та час за допомогою функції datetime.now() в Python.

Ми розглянули декілька прикладів використання функції datetime.now() та її атрибутів.

Зрештою, ми побачили, як отримати дату та час конкретного часового поясу за допомогою функції datetime.now() та модуля pytz.

Щасливого програмування!

Python — це гнучка та різнобічна мова, у якій існує багато способів виконати одне завдання.

У цьому підручнику ми розглянемо декілька способів, як надрукувати рядок та змінну разом.

Розпочнемо!

Як використовувати функцію print() у Python

Щоб надрукувати будь-що у Python, використовуйте функцію print(), яка складається з ключового слова print та дужок ().

#як надрукувати рядок
print("Hello world")

#як надрукувати ціле число
print(7)

#як надрукувати змінну 
#щоб надрукувати лише змінну, використовуйте її назву

улюблена_мова = "Python"
print(улюблена_мова)

#вивід

#Hello world
#7
#Python

Якщо ви опустите дужки, то отримаєте помилку:

print "hello world"

#вивід після запуску коду:
#File "/Users/dionysialemonaki/python_articles/demo.py", line 1
#    print "hello world"
#    ^^^^^^^^^^^^^^^^^^^
#SyntaxError: Missing parentheses in call to 'print'. Did you mean print(...)?

Якщо ви пишете код Python у Visual Studio Code із розширенням Python, ви також отримаєте підкреслення та підказку, що щось не так:

Як згадувалось вище, інструкцію print використовують для виводу будь-якої інформації, включно з текстами, числами, змінними та іншими типами даних.

Ви також можете надрукувати текст (тобто рядки) разом зі змінними в одній інструкції.

У наступних розділах ви побачите декілька способів зробити це.

Як надрукувати змінну та рядок у Python, використовуючи конкатенацію

Конкатенація, згідно зі словником, означає з’єднувати елементи разом.

Це виконується шляхом додавання даних за допомогою оператора додавання + у Python.

Зверніть увагу, що конкатенація використовується лише для рядків. Якщо змінна, яку ви хочете з’єднати з рештою рядків, є числом, вам потрібно перетворити її у рядок за допомогою функції str().

У наступному прикладі я хочу надрукувати значення змінної з іншим текстом.

Я додаю рядки у подвійних лапках та назву змінної без лапок, використовуючи оператор додавання, щоб з’єднати їх:

улюблена_мова = "Python"

print("Я люблю програмувати на " + улюблена_мова + " найбільше")

#вивід
#Я люблю програмувати на Python найбільше

З’єднуючи рядки, потрібно власноруч додавати прогалини. Якби я не використала прогалини в лапках у попередньому прикладі, вивід був би таким:

улюблена_мова = "Python"

print("Я люблю програмувати на" + улюблена_мова + "найбільше")

#вивід
#Я люблю програмувати наPythonнайбільше

Прогалини можна додати окремо:

улюблена_мова = "Python"

print("Я люблю програмувати на" + " " + улюблена_мова + " "  + "найбільше")

#вивід
#Я люблю програмувати на Python найбільше

Це не найкращий метод друку рядків та змінних, оскільки він займає багато часу та схильний до помилок.

Як надрукувати змінну та рядок у Python, розділяючи їх комою

Ви можете надрукувати текст поруч зі змінною, розділеною комою, в одній інструкції.

ім’я = "Степан"

print("Привіт",ім’я)

#вивід
#Привіт Степан

У прикладі вище я спочатку ввела текст, який потрібно надрукувати, у подвійних лапках: у цьому разі текстом був рядок Привіт.

Після закриваючої лапки я написала кому, яка розділяє текст та значення змінної (у цьому разі ім’я).

Я могла додати більше тексту після змінної:

ім’я = "Степан"

print("Привіт",ім’я,"давно не бачились")

#вивід
#Привіт Степан давно не бачились

Цей метод працює з більш ніж однією змінною:

ім’я = "Степан"
по_батькові = "Андрійович"

print("Привіт",ім’я,по_батькові,"давно не бачились")

#вивід
Привіт Степан Андрійович давно не бачились

Переконайтесь, що все розділено комою.

Вам потрібно розділяти комою текст та змінні, а також змінні з іншими змінними, як показано вище.

Якби між змінними ім’я та по_батькові не було коми, ми б отримали помилку:

ім’я = "Степан"
по_батькові = "Андрійович"

print("Привіт",ім’я по_батькові,"давно не бачились")

#вивід
#File "/Users/dionysialemonaki/python_articles/demo.py", line 4
#    print("Привіт",ім’я по_батькові,"давно не бачились")
#                 ^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^
#SyntaxError: invalid syntax. Perhaps you forgot a comma?

Як бачите, повідомлення про помилку в Python дійсно корисні та полегшують процес налагодження :)

Як надрукувати змінну та рядок у Python, використовуючи форматування рядка

Використовуйте форматування рядка, додаючи фігурні дужки {} у тому місці, де має бути значення змінної.

ім’я = "Степан"

print("Привіт {}, сподіваюсь все добре!")

У цьому прикладі лише одна змінна — ім’я.

Всередині інструкції print є подвійні лапки з текстом, який повинен бути надрукованим.

Всередину я додала фігурні дужки на тому місці, де має бути значення змінної ім’я.

Якщо я запущу цей код, отримаю наступне:

#вивід
#Привіт {}, сподіваюсь все добре!

Значення змінної ім’я не надруковане!

Щоб надрукувати його, потрібно додати метод рядка .format() в кінці рядка, одразу після закриваючих лапок:

ім’я = "Степан"

print("Привіт {}, сподіювась все добре!".format(ім’я))

#вивід
#Привіт Степан, сподіювась все добре!

Якщо у вас більше однієї змінної, використовуйте стільки фігурних дужок, скільки змінних хочете надрукувати:

ім’я = "Степан"
по_батькові = "Андрійович"

print("Привіт {} {}, сподіваюсь все добре!")

У цьому прикладі я створила дві змінні та хочу надрукувати обидві по черзі, тому я додала дві пари фігурних дужок у тих місцях, де їх потрібно замінити.

Важливо у якому порядку ви розміщуєте назви змінних всередині методу .format().

Значення першої назви змінної у методі буде на місці перших фігурних дужок, значення другої назви змінної у методі буде на місці других фігурних дужок і так далі.

Не забудьте розділити комами назви змінних всередині методу:

ім’я = "Степан"
по_батькові = "Андрійович"

print("Привіт {} {}, сподіваюсь все добре!".format(ім’я,по_батькові))

#вивід
#Привіт Степан Андрійович, сподіваюсь все добре!

Якби я написала назви змінних в іншому порядку, вивід був би таким:

ім’я = "Степан"
по_батькові = "Андрійович"

print("Привіт {} {}, сподіваюсь все добре!".format(по_батькові,ім’я))

#вивід
#Привіт Андрійович Степан, сподіваюсь все добре!

Як надрукувати змінну та рядок у Python, використовуючи f-рядки

За допомогою f-рядків зручніше та швидше досягти форматування рядків, порівняно з методом у попередньому розділі.

Синтаксис простіший та вимагає менше ручної роботи.

Загальний синтаксис для створення f-рядка має такий вигляд:

print(f"Я хочу надрукувати цей текст на консолі!")

#вивід
#Я хочу надрукувати цей текст на консолі!

Спочатку ви пишете символ f перед лапками всередині функції print().

Щоб надрукувати змінну з рядком в одному рядку, знову напишіть символ f у тому ж самому місці — одразу перед лапками.

Потім ви додаєте потрібний текст всередині лапок, а на місці значення змінної додаєте фігурні дужки з назвою змінної всередині:

ім’я = "Степан"

print(f"Привіт, {ім’я}!")

#вивід
#Привіт, Степан!

Щоб надрукувати більше однієї змінної, додайте ще одні фігурні дужки з назвою другої змінної:

ім’я = "Степан"
по_батькові = "Андрійович"

print(f"Привіт, {ім’я} {по_батькові}!")

#вивід
#Привіт, Степан Андрійович!

Важливий порядок назв змінних, тому переконайтесь, що записали їх правильно.

Якби я змінила порядок назв змінних, я би отримала наступний вивід:

ім’я = "Степан"
по_батькові = "Андрійович"

print(f"Привіт, {по_батькові} {ім’я}!")

#вивід
#Привіт, Андрійович Степан!

Висновок

Дякую, що прочитали до кінця! Тепер ви знаєте, як надрукувати рядки та змінні в одному рядку за допомогою декількох способів у Python.

Якщо ви хочете дізнатись більше про Python, перегляньте сертифікацію Python від freeCodeCamp.

Вона підходить для початківців, оскільки починається з основ та поступово переходить до важчих понять. Ви побудуєте п’ять проєктів та закріпите свої знання на практиці.

Щасливого програмування!

Словник у Python — це структура, яка за замовчуванням невпорядкована. Іноді потрібно відсортувати словник за ключем чи значенням, щоб полегшити запит.

Проблема в тому, що відсортувати словник за значенням — непроста справа, оскільки Python не має вбудованого методу.

Однак я знайшов спосіб відсортувати словник за значенням. У цій публікації я поділюсь ним.

Що ми розглянемо:

• Як відсортувати дані за допомогою методу sorted()
• Як працює метод sorted()
• Параметри методу sorted()
• Як відсортувати словник за допомогою методу sorted()
• Як перетворити отриманий список у словник
• Як відсортувати словник за значенням у порядку зростання чи спадання
• Висновок

Як відсортувати дані за допомогою методу sorted()

Метод sorted() сортує ітерабельні дані, як-от списки, кортежі та словники. Але він сортує лише за ключем.

Метод sorted() розташовує відсортовані елементи у списку. Це ще одна проблема, оскільки ми хочемо, щоб словник залишався словником.

Наприклад, sorted() розставив список в алфавітному порядку:

persons = ['Chris', 'Amber', 'David', 'El-dorado', 'Brad', 'Folake']
sortedPersons = sorted(persons)

print(sortedPersons)
# Вивід: ['Amber', 'Brad', 'Chris', 'David', 'El-dorado', 'Folake']

Ще один приклад. Метод sorted() відсортував числа кортежу в порядку зростання:

numbers = (14, 3, 1, 4, 2, 9, 8, 10, 13, 12)
sortedNumbers = sorted(numbers)

print(sortedNumbers)
# Вивід: [1, 2, 3, 4, 8, 9, 10, 12, 13, 14]

Якщо використати метод sorted() зі словником, повернуться лише ключі у вигляді списку:

my_dict = { 'num6': 6, 'num3': 3, 'num2': 2, 'num4': 4, 'num1': 1, 'num5': 5}
sortedDict = sorted(my_dict)

print(sortedDict)
# Вивід: ['num1', 'num2', 'num3', 'num4', 'num5', 'num6']

Це не те, що потрібно. Нам потрібно відсортувати словник за значенням так, щоб він залишився словником. Зараз я покажу, як це зробити.

Як працює метод sorted()

Щоб відсортувати словник, ми будемо використовувати функцію sorted, але складнішим способом. Не переживайте, я поясню все, що потрібно знати.

Оскільки ми надалі використовуватимемо метод sorted(), варто пояснити його в деталях.

Параметри методу sorted()

Метод sorted() може приймати 3 параметри:

• ітерабельні — дані для ітерації; це може бути кортеж, список чи словник;
• key — додаткове значення; функція, яка дозволяє виконати сортування;
• reverse — ще одне додаткове значення, яке допомагає відсортувати дані у порядку зростання чи спадання.

Ми передаватимемо параметр key до методу sorted(), щоб отримати словник, відсортований за значенням.

Тепер час відсортувати словник за значенням та переконатись, що він залишиться словником.

Як відсортувати словник за допомогою методу sorted()

Щоб правильно відсортувати словник за значенням за допомогою методу sorted(), вам знадобиться:

• передати словник до методу sorted() як перший аргумент;
• використати метод items() на словнику, щоб знайти ключі та значення;
• написати функцію lambda, щоб отримати значення, знайдені за допомогою методу item().

Ось приклад:

footballers_goals = {'Eusebio': 120, 'Cruyff': 104, 'Pele': 150, 'Ronaldo': 132, 'Messi': 125}

sorted_footballers_by_goals = sorted(footballers_goals.items(), key=lambda x:x[1])
print(sorted_footballers_by_goals)

Як я казав раніше, нам потрібно отримати значення словника, щоб відсортувати його за значенням. Через це ви можете бачити 1 у лямбді-функції.

1 представляє індекси значень. Ключами є 0. Пам’ятайте, що програміст починає рахувати з 0, а не 1.

Завдяки вищеподаному коду я отримав наступне:

# [('Cruyff', 104), ('Eusebio', 120), ('Messi', 125), ('Ronaldo', 132), ('Pele', 150)]

Ось повний код:

footballers_goals = {'Eusebio': 120, 'Cruyff': 104, 'Pele': 150, 'Ronaldo': 132, 'Messi': 125}

sorted_footballers_by_goals = sorted(footballers_goals.items(), key=lambda x:x[1])
print(sorted_footballers_by_goals)

# Вивід: [('Cruyff', 104), ('Eusebio', 120), ('Messi', 125), ('Ronaldo', 132), ('Pele', 150)]

Як бачите, словник відсортований за значенням у порядку зростання. Сортування також можна виконати у порядку спадання. Але ми розглянемо це пізніше, оскільки досі маємо проблему з отриманим результатом.

Проблема в тому, що словник більше не словник. Окремі ключі та значення були розміщені у кортежі, а потім зведені у список. Пам’ятайте, що результат методу sorted() розміщується у списку.

Ми змогли відсортувати елементи у словнику за значенням. Залишилось перетворити його назад у словник.

Як перетворити отриманий список у словник

Щоб перетворити отриманий список у словник, вам не потрібно писати ще одну складну функцію чи цикл. Вам просто потрібно передати змінну з отриманим списком до методу dict().

converted_dict = dict(sorted_footballers_by_goals)
print(converted_dict)
# Вивід: {'Cruyff': 104, 'Eusebio': 120, 'Messi': 125, 'Ronaldo': 132, 'Pele': 150}

Пам’ятайте, що ми зберегли відсортований словник у змінній під назвою sorted_footballers_by_goals. Тепер цю змінну потрібно передати до dict().

Повністю код виглядає так:

footballers_goals = {'Eusebio': 120, 'Cruyff': 104, 'Pele': 150, 'Ronaldo': 132, 'Messi': 125}

sorted_footballers_by_goals = sorted(footballers_goals.items(), key=lambda x:x[1])
converted_dict = dict(sorted_footballers_by_goals)

print(converted_dict)
# Вивід: {'Cruyff': 104, 'Eusebio': 120, 'Messi': 125, 'Ronaldo': 132, 'Pele': 150}

Це все! Ми відсортували елементи словника та перетворили їх назад у словник.

Як відсортувати словник за значенням у порядку зростання чи спадання

Пам’ятайте, що метод sorted() приймає третє значення під назвою reverse.

reverse зі значенням True впорядкує відсортований словник у порядку спадання.

footballers_goals = {'Eusebio': 120, 'Cruyff': 104, 'Pele': 150, 'Ronaldo': 132, 'Messi': 125}

sorted_footballers_by_goals = sorted(footballers_goals.items(), key=lambda x:x[1], reverse=True)
converted_dict = dict(sorted_footballers_by_goals)

print(converted_dict)
# Вивід: {'Pele': 150, 'Ronaldo': 132, 'Messi': 125, 'Eusebio': 120, 'Cruyff': 104}

Як бачите, вивід у зворотньому порядку, оскільки ми передали reverse=True до методу sorted().

Якщо ви взагалі не налаштуєте reverse чи надасте значення false, словник буде впорядкований у порядку зростання за замовчуванням.

Висновок

Мої вітання. Тепер ви можете відсортувати словник за значенням, не маючи вбудованого методу чи функції у Python.

Під час написання цієї публікації мене дещо зацікавило. Пам’ятайте, ми могли використати sorted() одразу на словнику. У результаті ми отримали список, правда ми отримали лише ключі без значень.

Якщо ми перетворимо список у словник за допомогою dict(), ми отримаємо бажаний результат? Поглянемо:

my_dict = { 'num6': 6, 'num3': 3, 'num2': 2, 'num4': 4, 'num1': 1, 'num5': 5}
sortedDict = sorted(my_dict)

converted_dict = dict(sortedDict)
print(converted_dict)
"""
Вивід: 
dict_by_value.py
Traceback (most recent call last):
  File "sort_dict_by_value.py", line 17, in <module>
    converted_dict = dict(sortedDict)
ValueError: dictionary update sequence element #0 has length 4; 2 is required
"""

Ми отримали помилку! Якщо ви хочете створити словник з списку, потрібно використати розуміння словника. А якщо ви використовуєте розуміння словника для цього типу даних, потрібно вказувати одне значення для всіх записів. Це суперечить меті сортування словника за значенням, тому нам цього не потрібно.

Якщо хочете дізнатись більше про розуміння словника, вам варто прочитати цю публікацію.

Дякую, що прочитали!

Якщо ви запускаєте свій код на Python та бачите помилку «TypeError: 'int' object is not iterable», це означає, що ви намагаєтесь виконати цикл на цілому числі або іншому типі даних, з якими не працює цикл.

Ітерабельними у Python є списки, кортежі, набори, словники тощо.

Крім того, помилка «TypeError» означає, що ви намагаєтеся виконати операцію з невідповідним типом даних. Наприклад, додаєте рядок з цілим числом.

Сьогодні останній раз, коли ви отримаєте таку помилку. У цій публікації я покажу не тільки її розв’язок, але й перевірку магічних методів __iter__, щоб ви могли перевірити об’єкт на ітерабельність.

Що робити з Int Object is Not Iterable

Якщо ви спробуєте виконати цикл на цілому числі, то отримаєте помилку:

count = 14

for i in count:
    print(i)
# Вивід: TypeError: 'int' object is not iterable

Один зі способів виправити це — передати змінну до функції range().

Функція range у Python перевіряє передану змінну та повертає перелік чисел, починаючи з 0 та закінчуючи вказаним числом.

Тепер цикл спрацює:

count = 14

for i in range(count):
    print(i)
    
# Вивід: 0
# 1
# 2
# 3
# 4
# 5
# 6
# 7
# 8
# 9
# 10
# 11
# 12
# 13

Ще один приклад з таким самим розв’язком:

age = int(input("Введіть свій вік: "))

for num in range(age):
    print(num)

# Вивід: 
# Введіть свій вік: 6
# 0
# 1
# 2
# 3
# 4
# 5

Як перевірити дані чи об’єкт на ітерабельність

Щоб перевірити, чи певні дані є ітерабельними, можна використати метод dir(). Якщо ви бачите магічний метод __iter__, значить дані ітерабельні. Якщо ні, то дані не ітерабельні і над ними не варто виконувати цикл.

perfectNum = 7

print(dir(perfectNum))

# Вивід:['__abs__', '__add__', '__and__', '__bool__', '__ceil__', '__class__', '__delattr__', '__dir__', '__divmod__', '__doc__', '__eq__', '__float__', '__floor__', '__floordiv__', '__format__', '__ge__', '__getattribute__', '__getnewargs__', '__gt__', '__hash__', '__index__', '__init__', '__init_subclass__', '__int__', '__invert__', '__le__', '__lshift__', '__lt__', '__mod__', '__mul__', '__ne__', '__neg__', '__new__', '__or__', '__pos__', 
# '__pow__', '__radd__', '__rand__', '__rdivmod__', '__reduce__', '__reduce_ex__', '__repr__', '__rfloordiv__', '__rlshift__', '__rmod__', '__rmul__', '__ror__', '__round__', '__rpow__', '__rrshift__', '__rshift__', '__rsub__', '__rtruediv__', '__rxor__', '__setattr__', '__sizeof__', '__str__', '__sub__', '__subclasshook__', '__truediv__', '__trunc__', '__xor__', 'bit_length', 'conjugate', 'denominator', 'from_bytes', 'imag', 'numerator', 'real', 'to_bytes']

Магічний метод __iter__ не знайдено у виводі. Отже, змінна perfectNum не ітерабельна.

jerseyNums = [43, 10, 7, 6, 8]

print(dir(jerseyNums))

# Вивід: ['__add__', '__class__', '__contains__', '__delattr__', '__delitem__', '__dir__', '__doc__', '__eq__', '__format__', '__ge__', '__getattribute__', '__getitem__', '__gt__', '__hash__', '__iadd__', '__imul__', '__init__', '__init_subclass__', '__iter__', '__le__', '__len__', '__lt__', '__mul__', '__ne__', '__new__', '__reduce__', '__reduce_ex__', '__repr__', '__reversed__', '__rmul__', '__setattr__', '__setitem__', '__sizeof__', '__str__', '__subclasshook__', 'append', 'clear', 'copy', 'count', 'extend', 'index', 'insert', 'pop', 'remove', 'reverse', 'sort']

Магічний метод __iter__ знайдено, тому список jerseyNums ітерабельний.

Висновок

У цій публікації ви дізнались про помилку «Int Object is Not Iterable» та її розв’язок.

Ви також побачили, як перевірити, чи можна виконати цикл над об’єктом.

Якщо ви перевірите наявність магічного методу  __iter__ у даних та не знайдете його, краще не виконувати цикл на цих даних, оскільки вони не ітерабельні.

Дякую, що прочитали.

Програмування у Python може вимагати повторення певного коду декілька разів.

Написання однакових рядків коду знову й знову вважається поганою практикою. Тут на допомогу приходять цикли.

Завдяки циклам ви можете виконати послідовність інструкцій встановлену кількість разів, поки не відповідатиме певна умова.

Використання циклів у програмі допоможе зберегти час, мінімізувати помилки та уникнути повторень.

У Python існують два типи циклів:

• цикли for
• цикли while

У цій публікації ви дізнаєтесь про цикли for.

Якщо хочете дізнатись про цикли while, перегляньте іншу публікацію на цю тему.

За роботу!

Що таке цикл for у Python?

Цикл for можна використати, щоб ітерувати над ітерабельним об’єктом декілька разів.

Ітерабельним об’єктом у Python є будь-який об’єкт, який можна використати у послідовності та над яким можна виконати цикл.

У Python існує безліч ітерабельних об’єктів, а до найпоширеніших належать:

• списки
• кортежі
• словники
• набори
• та рядки

Цикл for ітерує над кожним елементом у послідовності по порядку.

Він також виконує однаковий блок коду для кожного елемента.

Завдяки цій поведінці цикл for корисний, якщо:

• ви знаєте скільки разів потрібно виконати блок коду;
• ви хочете виконати однаковий код для кожного елемента у наданій послідовності.

Головна відмінність між циклами for та while:

• цикл for здійснює інструкції надану кількість разів;
• цикл while виконує ту саму дію, поки не відповідатиме умова.

Розбір синтаксису циклу for у Python

Якщо ви працювали з іншими мовами програмування, ви помітили, що цикл for у Python відрізняється від циклів for в інших мовах.

Наприклад, у JavaScript загальний синтаксис циклу for виглядає так:

for (let i = 0; i < 5; i++) {
  console.log('Hello World');
  }

• Ініціалізація i = 0, яка поводиться як початкова точка.
• Потрібна умова i < 5, щоб цикл продовжував виконуватись.
• Оператор інкременту i++.
• Фігурні дужки та тіло циклу for, що містить дію, яку потрібно виконати.

Цикл for у Python має коротший, читабельніший та практичніший синтаксис.

У Python загальний синтаксис циклу for виглядає так:

for placeholder_variable in sequence:
    # код, який щось робить

Розберемо його:

• Щоб розпочати цикл for, спершу потрібно використати ключове слово for.
• placeholder_variable є довільною змінною. Вона ітерує над послідовністю та вказує на кожен елемент кожної ітерації. Ця змінна може мати будь-яке ім’я.
• Після placeholder_variable використовуємо ключове слово in, яке вказує placeholder_variable виконати цикл над елементами послідовності.
• sequence (укр. послідовність) може бути списком, кортежом, словником, набором, рядком чи іншим типом ітератора в Python. Не забудьте додати : вкінці!
• Потім додаємо новий рядок і потрібно додати один рівень відступу. Одним рівнем відступу в Python є 4 пробіли.
• Вкінці вам потрібно додати тіло циклу for. Тут ви вказуєте дію, яку хочете виконати з кожним елементом послідовності.

Цикл for для рядка в Python

Як згадувалося вище, рядки є ітерабельними. Вони є послідовністю символів, тобто над ними можна ітерувати, символ за символом.

Візьмемо наступний приклад:

for character in "Python":
  print(character)

# вивід

# P
# y
# t
# h
# o
# n

У прикладі вище я виконала цикл на рядку Python та надрукувала окремі літери на консолі.

Ви б отримали такий самий результат, якщо зберегли рядок у змінній:

fave_language = "Python"

for character in fave_language:
  print(character)
  
# вивід

# P
# y
# t
# h
# o
# n

Цикл for для списку в Python

Скажімо, ви маєте список мов програмування і хочете виконати ітерацію, а також надрукувати кожен елемент послідовності:

programming_languages = ["Python", "JavaScript", "Java", "C++"]

# ітерація над кожним елементом всередині списку
for language in programming_languages:
  print(language)


# вивід

# Python
# JavaScript
# Java
# C++

Як згадувалось раніше, iterator_variable можна назвати як завгодно. В цьому разі я назвала її language.

Змінна language відноситься до кожного запису в послідовності.

Ключове слово in, коли використовується з циклом for, вказує, що ітерує над кожним елементом у послідовності.

Під час першої ітерації циклу language вказує на перший елемент у списку, яким є Python.

Інструкції всередині тіла циклу виконуються, тому на консолі надруковано Python.

Під час другої ітерації змінна оновлюється та вказує на другий елемент JavaScript. Виконуються ті самі інструкції всередині тіла циклу.

Така сама процедура виконується для всіх елементів у списку, доки цикл не досягне кінця, і кожен елемент не буде ітеровано.

Цикл for для кортежу в Python

Спробуємо ітерувати над усіма елементами всередині кортежу.

my_info = ("John", "Doe", 26, "Software Engineer")

for data in my_info:
  print(data)
  
# вивід

# John
# Doe
# 26
# Software Engineer

Як бачите, цикл for одинаковий для кортежів та списків.

Цикл for для словника в Python

Тепер візьмемо словник та ітеруємо над парами «ключ-значення»:

my_info = {
  'name':'John Doe',
  'job title':'software engineer',
  'country':'USA'
}

for info in my_info:
  print(info)

# name
# job title
# country

Якщо я використаю той самий синтаксис, що й для рядків, списків, кортежів і наборів зі словником, я отримаю лише ключі.

Щоб виконати цикл над парами «ключ-значення» у словнику, потрібно виконати розпаковку кортежу, вказавши дві змінні.

Вам також потрібно використати метод .items(), щоб виконати цикл над ключами і значеннями:

my_info = {
  'name':'John Doe',
  'job title':'software engineer',
  'country':'USA'
}

for key,value in my_info.items():
  print(key,":",value)

# вивід

# name : John Doe
# job title : software engineer
# country : USA

Що відбудеться, якщо не використати метод .items()?

my_info = {
  'name':'John Doe',
  'job title':'software engineer',
  'country':'USA'
}

for key,value in my_info:
  print(key,":",value)


# вивід

# Traceback (most recent call last):
#  File "main.py", line 7, in <module>
#    for key,value in my_info:
# ValueError: too many values to unpack (expected 2)

Ви отримаєте ValueError, оскільки Python очікує пару. Ключі та значення у Python нероздільні, вони йдуть рука об руку.

Як писати інструкцію break в циклі for у Python

Цикл for у Python не зупиниться, поки не дійде до кінця.

Однак іноді потрібно мати більше контролю над потоком циклу for.

Наприклад, коли вам потрібно зупинити цикл передчасно, якщо відповідає певна умова.

Для цього можна використати інструкцію break.

Візьмемо наступний приклад:

programming_languages = ["Python", "JavaScript", "Java", "C++"]

for language in programming_languages:
  print(language)
  if language == "Java":
    break

# вивід

# Python
# JavaScript
# Java

У прикладі вище я хотіла зупинити цикл, коли змінна language вказує на елемент "Java".

Коли Python бачить ключове слово break, він зупиняє дійсний цикл, а код після інструкції не виконується.

Як ви бачили з виводу, на консолі надруковано "Java", а цикл зупинено.

Якщо ви хочете зупинити цикл, коли змінна language вказує на елемент "Java", але не хочете друкувати значення на консолі, напишіть наступне:

programming_languages = ["Python", "JavaScript", "Java", "C++"]

for language in programming_languages:
  if language == "Java":
    break
  print(language)
  
# вивід

# Python
# JavaScript

Як писати інструкцію continue в циклі for у Python

Що робити, якщо потрібно пропустити певний елемент?

Інструкція continue пропускає виконання тіла циклу, якщо відповідає умова.

Візьмемо наступний приклад:

programming_languages = ["Python", "JavaScript", "Java", "C++"]


for language in programming_languages:
  if language == "Java":
    continue
  print(language)

# вивід

# Python
# JavaScript
# C++

У прикладі вище я хотіла пропустити "Java" зі списку.

Я вказала, що якщо змінна language вказує на "Java", то Python повинен зупинити та пропустити виконання на цьому етапі і перейти до наступного елемента.

Різниця між інструкціями break та continue в тому, що інструкція break зупиняє цикл повністю.

А ось інструкція continue зупиняє поточну ітерацію та переходить до наступного елемента ітерабельного об’єкта, тобто не зупиняє цикл зовсім.

Як використовувати функцію range() в циклі for у Python

Якщо ви хочете виконати цикл певну кількість разів, можете використати вбудовану функцію range().

За замовчуванням функція range() повертає послідовність чисел, починаючи з 0, збільшуючи на одиницю, закінчуючи вказаним числом.

Синтаксис для цього виглядає так:

range(end)

Аргумент end є обов’язковим.

Розглянемо наступний приклад:

for i in range(4):
  print(i)

# вивід

# 0
# 1
# 2
# 3

У цьому прикладі я вказала range(4).

Це означає, що функція почне відлік з 0, кожної ітерації збільшуватиметься на 1 та закінчуватиметься на 3.

Майте на увазі, що вказаний діапазон не враховує останнє число! Тому range(4) закінчуватиметься на 3, а не 4.

Сюди входитимуть значення від 0 до 3, а не від 0 до 4.

Що робити, якщо хочете вказати діапазон двох чисел, який не розпочинається з 0?

Ви можете передати другий додатковий аргумент start, щоб вказати початкове число.

Синтаксис для цього виглядає так:

range(start, end)

Якщо вам потрібен діапазон значень від 10 до 20 включно, напишіть діапазон range(10,21):

for i in range(10,21):
  print(i)
  
# вивід

# 10
# 11
# 12
# 13
# 14
# 15
# 16
# 17
# 18
# 19
# 20

Знову ж таки, range(10,21) не враховує 21.

Зрештою, якщо ви хочете збільшувати не на 1, можна вказати третій додатковий параметр step.

Синтаксис для цього виглядає так:

range(start, end, step)

Варто вказати, що step може бути додатним або від’ємним числом, але не 0.

Візьмемо наступний приклад:

for i in range(10,21,2):
  print(i)
  
# вивід

# 10
# 12
# 14
# 16
# 18
# 20

У цьому прикладі я хотіла врахувати значення від 10 до 20 і збільшити їх на 2.

Я зробила це, вказавши значення інкременту 2.

Візьмемо інший приклад.

Скажімо, ви маєте список елементів і хочете щось зробити з елементами, залежно від того, наскільки довгий список.

Для цього ви можете використати range() та передати довжину свого списку як аргумент.

Використайте функцію len(), щоб вирахувати довжину списку.

programming_languages = ["Python", "JavaScript", "Java", "C++"]

programming_languages_length = len(programming_languages)

for languages in range(programming_languages_length):
  print("Hello World")
  
# вивід

# Hello World
# Hello World
# Hello World
# Hello World

Висновок

Сподіваюсь, ця публікація допомогла розібратись із циклом for у Python.

Ви дізнались, як писати цикл for, щоб ітерувати над рядками, списками, кортежами та словниками.

Ви побачили, як використовувати інструкції break та continue, щоб контролювати потік циклу for.

Ви також побачили, як вказати діапазон чисел для циклу for за допомогою функції range().

Дякую, що прочитали та щасливого програмування!

Цикли є корисною і часто використовуваною функціональністю в усіх сучасних мовах програмування.

Якщо ви хочете автоматизувати конкретне повторюване завдання або запобігти написанню повторюваного коду у своїх програмах, найкраще використати цикл.

Цикл — це набір інструкцій, які повторно виконуються, доки відповідають умові. Дізнаємось детальніше про роботу циклів у Python.

Цикли у Python

У Python вбудовано два типи циклів:

• цикли for
• цикли while

Ми зосередимось на тому, як створити цикл while та як він працює.

Що таке цикл while у Python?

Загальний синтаксис циклу while у Python виглядає ось так:

while умова:
    виконати цей код у тілі циклу

Цикл while запускатиме частину коду, поки умова істинна (true). Він продовжуватиме виконувати потрібні умови, доки умова не перестане бути істинною (true).

Цикл while завжди перевірятиме умову перед запуском коду.

Якщо умова оцінюється як True, цикл запустить код у тілі циклу.

Наприклад, цей цикл виконується, якщо number менше за 10:

number = 0
while number < 10:
    print(f"Числом є {number}!")
    number = number + 1

Вивід:

Числом є 0!
Числом є 1!
Числом є 2!
Числом є 3!
Числом є 4!
Числом є 5!
Числом є 6!
Числом є 7!
Числом є 8!
Числом є 9!

Спочатку змінна number встановлена на 0.

Python перевіряє умову (number < 10) перед запуском коду. Вона оцінюється як істинна, тому інструкція друку виконується та Числом є 0! виведено на консолі.

Потім number збільшено на 1. Умова знову оцінюється як істинна, і так продовжується, доки number дорівнює 9.

Цього разу виведено Числом є 9! та number збільшується, але number дорівнює 10, тому умова хибна (false) і цикл завершується.

Можливо і таке, що цикл while ніколи не виконується. Ось приклад:

number = 50
while number < 10 :
    print(f"Числом є {number}!")

Оскільки умова завжди хибна (false), код у тілі циклу не виконується.

Не створюйте нескінченні цикли

Як ви побачили у вищеподаному прикладі, зазвичай цикли while супроводжуються змінною, значення якої змінюється протягом циклу. Саме від неї залежить, коли закінчиться цикл.

Якщо ви не додасте цей рядок, ви створите нескінченний цикл.

number не буде збільшена та оновлена. Вона завжди матиме значення 0, і, відповідно, умова number < 10 завжди буде істинною. Це означає, що цикл буде виконуватись вічно.

# не запускайте цей код

number = 0
while number < 10:
    print(f"Числом є {number}!")

Вивід:

Числом є 0!
Числом є 0!
Числом є 0!
Числом є 0!
Числом є 0!
Числом є 0!
Числом є 0!
...

Він виконується нескінченно.

Це те саме:

# не запускайте цей код

while True:
    print("Я завжди істинна")

Що робити в такій ситуації?

Натисніть Control C, щоб уникнути та закінчити цикл.

Що таке цикл do while?

Загальний синтаксис циклу do while в інших мовах програмування виглядає ось так:

do {
  інструкція блоку циклу, яка буде виконана;
  }
while(умова);

Наприклад, цикл do while у C виглядає ось так:

#include <stdio.h>
 
int main(void)
 {
   int i = 10;
   do {
      printf("значення i: %i\n", i);
      i++;
      }
  while( i < 20 );
 }

Унікальним у циклах do while є той факт, що код у блоці циклу буде виконано принаймні один раз.

Код в інструкції виконується один раз, і лише потім перевіряється умова.

Таким чином: спочатку виконується код, а потім перевірка умови.

Якщо умова оцінена як істинна, цикл продовжується.

Бувають випадки, коли код потрібно запустити принаймні один раз. Саме тоді на допомогу приходять цикли do while.

Наприклад, ви пишете програму, яка приймає ввід від користувачів у вигляді додатних чисел. Код запуститься принаймні раз. Якщо користувач введе від’ємне число, цикл продовжиться. Якщо додатне, цикл зупиниться.

Python не має вбудованої функціональності, щоб напряму створити цикл do while. Однак його можливо створити у Python.

Як створити цикл do while у Python

Щоб створити цикл do while у Python, вам потрібно трішки змінити цикл while, аби отримати схожу поведінку до циклів do while в інших мовах програмування.

Нагадую, що цикл do while виконується принаймні раз. Якщо відповідає умова, він виконається ще раз.

А ось цикл while може взагалі не виконатись. Він виконується лише тоді, коли відповідає умова.

Скажімо, ми хочемо, аби рядок коду виконався принаймні раз.

secret_word = "python"
counter = 0

while True:
    word = input("Введіть секретне слово: ").lower()
    counter = counter + 1
    if word == secret_word:
        break
    if word != secret_word and counter > 7: 
        break

Код буде виконано принаймні раз, запитуючи ввід користувача.

Він гарантовано виконається принаймні раз із True. В іншому випадку створиться нескінченний цикл.

Якщо користувач введе правильне секретне слово, цикл завершиться.

Якщо користувач введе неправильне секретне слово більше 7 разів, цикл також завершиться.

Інструкція break дозволяє контролювати потік циклу while та уникнути нескінченного циклу.

break одразу ж припиняє поточний цикл та зупиняє його.

Таким чином ви створюєте схожу дію до циклу do while у Python.

Цикл завжди виконується принаймні раз. Він продовжуватиметься, якщо не відповідає умова та зупиниться, якщо навпаки.

Висновок

Тепер ви знаєте, як створити цикл do while у Python.

Якщо ви хочете дізнатись більше про Python, можете переглянути наше відео «12 Python Projects» на ютубі. Ви зможете побудувати 12 проєктів, орієнтованих для початківців.

freeCodeCamp також має безоплатну сертифікацію з Python, яка допоможе вивчити важливі основи мови.

В кінці курсу ви зможете побудувати п’ять проєктів, щоб попрактикувати вивчене.

Дякую, що прочитали та щасливого навчання!